71973822_multik81      Пріоритетність сфери індивідуального розвитку – звернення до особистості, їїможливостей, творчого потенціалу і пізнавальної активності, – є головним аспектом гуманізації освіти. Специфікою особистісно-розвивальних технологій стає не стільки викладання, як передача знань, умінь та навичок, скільки розвиток творчої індивідуальності та інтелектуальної свободи. У зв’язку з цим,мовленнєві здібності, як один з основних показників культурного розвитку особистості, в значній мірі визначають в цілому успішність процесу морального збагачення всіх учасників освітнього простору.

     Одночасно,сьогодні до вступу в школу дитина повинна володіти не тільки достатньо високим рівнем уваги, уяви, пам’яті, мислення, мовлен­ня, а і добре розвиненою дрібною моторикою пальців рук, адже рівень розвитку рухів дитини визначає рівень її фізичного та психічного розвитку. Якщо у дитини висока рухова активність, то вона краще розвивається.

      Наслідком слабкого розвитку загальної моторики, і, зокрема, руки, є загальна неготовність більшості сучасних дітей до письма або проблеми із мовленнєвим розвитком. З великою часткоюймовірністіможнастверджувати: якщо з мовленням не все гаразд, це, напевно, проблеми з моторикою.Тому, починаючи з ранньоговіку, розвиткузагальної та дрібної моторики дитининеобхідноприділятиособливуувагу.

      За означенням, дрібною моторикою є сукупність скоординованих дій м’язової, кісткової і нервової систем людини, часто в поєднанні із зоровою системою, у виконанні дрібних, точних рухів кистями і пальцями рук і ніг.

      При високому рівні дрібна моторика розвинена достатньо, пальці згинаються і роз­гинаються легко, вільно, роблять довільні й обертові рухи. Діти правильно тримають олівець, добре володіють ним, регулюють си­лу натиску. Запропоновані графічні завдання виконують самостій­но, технічно точно і правильно. При середньому  рівні дрібна моторика розвинена недостатньо. Під час виконання графічних вправ спостерігається занадто сильний (частіше) або слабкий (рідше) натиск, переривчастість ліній, нестабільність гра­фічних форм. Припускаються помилок, помічають свої неточності, намагаються їх виправити, мають потребу в додаткових вка­зівках дорослого. Низький рівень характеризується тим, що  дрібна моторика розвинена погано, відстає від вікової норми. Рухи пальців неспритні, слабко диференційовані, під час згинан­ня одного решта пальців виконує аналогічну дію. Спостерігається неповна амплітуда рухів і швидка стомлюваність. Помітний не від­повідний до роботи м’язовий тонус (млявий або підвищений). Діти не можуть правильно тримати олівець трьома пальцями й управля­ти ним. Виконати завдання не вдається, рука рухається «не туди», діти відмовляються від їх виконання, пасивно очікують на допомо­гу. Мети не досягають.

      Як же рука вивчає, обстежує предмети?

      У спеціальній літературі прийнято виділяти п’ять основних рухи 1) легкий дотик; 2) постукування; 3) узяття в руки; 4) натискання; 5) обмацування. Дії обмацування, розглядання, вислуховування називають перцептивними.

1. Дотик дорослі використовують частіше, поступово привчаючи до цьо­го і дітей. Люди торкаються, коли хочуть переконатися у наявності предме­та, дізнатися, який він: гарячий, холодний, теплий; вологий чи сухий тощо.

2. Постукування (удари одним чи кількома пальцями) дають змогу до­рослим одержати інформацію про властивості матеріалів. Наприклад, якщо постукати по склі, порцеляні, кришталю, дереву, металу, пластмасі чи кар­тону, то за характерними звуками можна розпізнати матеріал навіть із за­критими очима.

       Дітей вчать постукувати пальцями під час гри на музичних інструмен­тах – постукувати музичними молоточками, паличками по металофону.

3. Узяття в руки починає формуватися з хапання. Коли дитина навчить­ся не хапати, а брати в руки, то відкриває чимало цікавих властивостей пред­метів: вагу, особливості поверхні, форми тощо.

4. Натискання дає змогу визначати: м’який чи твердий предмет, з якого матеріалу зроблений. Малята отримують задоволення, якщо натискування викликає ще і звучання. За принципом добування звуку шляхом натискан­ня влаштовані різноманітні дитячі іграшки: пищики, клавішні інструменти. Сила натискання визначає характер звуку – це діти встановлюють дослідним шляхом.

5. Обмацування (охоплення, потиранням, коловими і мнучими руха­ми). Дрібні, сипучі речовини (наприклад, зерно, крупу, сіль) вчать обма­цувати дотиком долоні чи двома пальцями. Великим, вказівним і середнім пальцями вчать обмацувати деталі мозаїки, гудзики, скріпки, гайки, моне­ти. Великі предмети (іграшки, плоди тощо) діти захоплюють усіма п’ятьма пальцями. Якщо предмет не вміщається в руці, то переходять до обмацу­вання – дотику двома руками, однією рукою його тримають, фіксують, а другою (ведучою) – досліджують.

      Обмацування потиранням «до себе» дає змогу визначити властивості поверхні. Штрихові та дугові рухи кінчиками пальців з високою точністю розпізнають не лише гладкість-шорсткість, а й сорт матеріалу, наприклад, на дотик можна визначити, який папір: газетний, пергаментний чи промо­кальний.

      Обмацування може супроводжуватися звуками, наприклад, папір хрус­тить, якщо сухий.

      Таким чином, рука пізнає, а мозок фіксує відчуття і сприймання, поєд­нуючи їх із зоровими, слуховими і дотиковими у складні інтегративні образи й уявлення.

      Напрями розвитку дрібної моторики.

      Так, доведено, що тренування пальців рук (масаж кисті руки) на два із половиною місяці пришвидшує процес дозрівання мовлення.

      Доцільно використовувати ігровий самомасаж кистей рук, що є ефек­тивним і універсальним засобом реабілітації дрібних рухів у дітей-інвалідів та розвивальним і оздоровлювальним засобом для дітей, які розвиваються нормально. Важливим є застосування масажних прийомів у формі ігрових процедур, які супроводжуються художнім словом у виконанні самої дитини. Веселий спектакль, який юний актор розігрує за допомогою рук на імпро­візованій сцені на пальцях, долонях, тильних і ліктьових поверхнях кистей рук, триває іноді кілька секунд, а текст п’єси вкладається у маленький чо­тиривірш. Але для того, щоб його зіграти, необхідно в своїй уяві створити яскравий образ: зміст масажного прийому, тобто, механічний вплив на м’язи має чітко відповідати змістові вірша і динаміці розвитку сюжету.

     Як відомо, масаж – це потужний біологічний стимулятор, що впливає на функції шкіри, рівень постачання організму киснем і поживними речови­нами, на виведення продуктів розпаду, на скорочувальні властивості й пра­цездатність м’язів кисті рук, яку масажують, а також еластичність судин і зв’язок.

      Самомасаж кистей рук є, окрім того, засобом підвищення імунітету, оскільки на долонях розміщені нервові закінчення. Якщо їх діяльність ак­тивізується, то поліпшується функціональний стан внутрішніх органів. При цьому, в процесі самомасажу зміцнюються м’язи, суглоби і зв’язки не лише тієї руки, яку масажують, а й тієї, що робить масаж.

      Самомасаж рук є одним із видів пасивної гімнастики. Масаж має загально-зміцнювальний вплив на м’язову систему, підвищує тонус, еластичність і скорочувальну здатність м’язів. Працездатність втомленого м’яза під впли­вом масажу відновлюється швидше, ніж у стані спокою. При систематичному проведенні масажу поліпшуються функції рецепторів, провідних шляхів, підсилюються рефлекторні зв’язки кори головного мозку з м’язами і суди­нами. Під впливом масажу в рецепторах шкіри і м’язах виникають імпульси, які, досягнувши кори головного мозку, здійснюють тонізуючий вплив на центральну нервову систему, внаслідок чого підвищується її регулювальна роль щодо всіх систем і органів. Існують такі прийоми самомасажу: погла­жування, розтирання, розминання, витискання, активні та пасивні рухи. Ефективним є використання масажерів для рук.

      Пальчикові ігри дають можливість батькам і вихователям гра­тися з малюками, радувати їх, одночасно розвиваючи мовлення і дрібну моторику. Завдяки таким іграм дитина отримує різноманітні сенсорні вра­ження, у неї розвиваються уважність і здатність зосереджуватися. Такі ігри формують добрі взаємини між дітьми, а також – між до­рослим і дитиною.

     Персонажі та образи пальчикових ігор, запропонованих О. Власовою – павук і мете­лик, коза і зайчик, дерево і птах, сонечко і дощик – подобають­ся малюкам із півтора-двох років, діти із задоволенням повторю­ють за дорослими тексти і рухи. Одні пальчикові ігри готують ма­люка до лічби, в інших – дитина повинна діяти за допомогою обох рук, що допомагає краще усвідомити поняття: «вище» і «нижче», «зверху» і «знизу», «праворуч» і «ліворуч».

     Ігри, у яких малюк ловить або гладить руку дорослого або ін­шої дитини, плескає його по руці або загинає пальці партнера по грі, є важливими для формування відчуття впевненості у дитини. Деякі ігри, у яких пальчики називаються по черзі або діють по чер­зі, нагадують маленькі казочки (наприклад: «Двоє товстих поро­сят», «Двоє рудих тарганів», «Краб») і виконати їх самостійно мо­жуть діти 4-5 років, а меншим повинні допомагати дорослі.

      Вимовляти тексти пальчикових ігор дорослий повинен якомо­га виразніше: то підвищуючи, то знижуючи голос, роблячи паузи, підкреслюючи окремі слова, а рухи виконувати синхронно з тек­стом або в паузах. Малюкам важко промовляти текст, їм достатньо того, що дорослий виконує рухи або виконувати рухи за його допо­могою. Для деяких ігор можна надягати на пальчики паперові ков­пачки або малювати на подушечках пальців очі та ротик.

       Пальчикові ігри спонукають малюків до творчості й у тому ви­падку, коли дитина придумує до текстів свої, нехай навіть не ду­же вдалі рухи, її слід хвалити і просити, по можливості, продемон­струвати свої творчі досягнення, наприклад, татові або бабусі.

     Найбільшу увагу дитини привертають пальчикові ігри зі спі­вом. Синтез руху, мовлення та музика радує малюків і дозволяє проводити заняття найефективніше; можна проспівувати запропо­новані тексти на будь-яку відповідну мелодію.

     Дітей старшого дошкільного віку доцільно розвивати через творчість. У психології це називають арт-терапія. Для творчості можна використовувати все, що трапиться під рукою.

      У процесі таких занять вирішуються завдання сенсорних еталонів фор­ми, величини, кольору; розвиваються дотикові відчуття, дрібна моторика рук, естетичні смаки; виховується охайність; формується вміння доводити розпочату справу до кінця; удосконалюються комунікативні навички; фор­мується вміння самостійно орієнтуватися у завданні (аналізувати об’єкт, умови роботи тощо), попередньо планувати хід роботи над виробом (вста­новлювати логічну послідовність виготовлення виробу, визначати прийоми роботи й інструменти), контролювати свою роботу (визначати правильність дій і результати, оцінювати якість готових виробів).

        Таким чином,  що більше дрібні рухи підвладні руці, то ліпше про­гресує розвиток розумової та мовленнєвої діяльності. Рухи пальців і кисті рук дитини мають особливу розвивальну дію. Регулярні вправи з пальцями поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційне напруження, поліпшують діяльність серцево-судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу та сприт­ність рук, підтримують життєвий тонус. Доведено: щоденний масаж кисті, пальчикові вправи і за­няття з оволодіння мовою пришвидшують її розвиток на три-чотири тижні вже в першому півріччі другого року життя. Розвиток дрібних рухів пальців рук передує появі артикуляції складів. Отже, рухова активність кисті збіль­шує запас слів, сприяє їх осмисленому використанню. Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція «схеми людського тіла», а мовленнєві реакції знаходяться у прямій залежності від тренованості пальців. Зазвичай, комплекси пальчикової гімнастики використовують логопеди для усунення мовленнєвих вад у дітей. В подальшому, з відповідним обгрунтуванням, ці вправи можуть використовувати психолог, музичний керівник, інструктор із фізичного виховання, вихова­тель та батьки.