Мовлення — це один із головних факторів та стимулів розвитку дитини. Це обумовлено роллю, яку воно грає в житті людини. Завдяки мовленню люди повідомляють думки, бажання, передають свій життєвий досвід, погоджують дії. Воно слугує головним засобом спілкування людей. Пізнавальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція тощо) розвиваються та вдосконалюються в процесі оволодіння мовленням. Від рівня його розвитку залежить загальний рівень інтелекту дитини. Мовлення виступає як засіб регуляції психічної діяльності й поведінки, організує емоційні переживання. Розвиток мовлення впливає на формування особистості, вольові якості, характер, погляди та переконання.
Можна сказати, що мовлення людини є її візитною карткою, оскільки саме воно відображає соціальне середовище, в якому вона живе.
Для нормального становлення мовленнєвої діяльності дошкільника необхідні певні умови його психічного розвитку. Перш за все необхідно, щоб у дитини:
  • досягли певної зрілості різні структури головного мозку;
  • правильно та координовано працювали голосова та дихальна системи, органи артикуляції;
  • були достатньо розвинуті слух та зір, рухові навички, емоції;
  • виникала потреба у спілкуванні.
Оволодіння мовленнєвою діяльністю передбачає здатність говорити та розуміти мовлення. До старшого дошкільного віку дитина опановує такі вміння:
  • самостійним монологічним мовленням, вмінням підтримувати бесіду (ставити питання та відповідати на них);
  • звуковою формою слів;
  • значенням слів, виразів;
  • граматичною будовою мовлення.
Попри правильне зовнішнє оформлення, висловлювання повинне бути змістовним, зрозумілим та емоційно виразним. В дитини повинне бути сформоване не лише усне (розмовне) мовлення, але й готовність до навчання писемного мовлення — читання та письма. Слухаючи мовлення дорослих та повторюючи те, що вона почула. Це необхідна умова: дитина слухає мовлення оточуючих, його ритм, інтонацію, запам’ятовує, в яких ситуаціях вживаються ті чи інші слова, вислови, та за аналогією починає користуватися ними. Але дитина не лише імітатор, вона — творчий учасник оволодіння мовленням, тому що самостійно створює нові слова.