chitaem_knigu_posl

      Досить часто в публічному та приватному мовленні можна почути лексичні, граматичні помилки. Тож перевірте себе, чи правильно ви вживаєте деякі слова української мови.

УЯВА – УЯВЛЕННЯ. Плутання значень цих іменників призводить до змістових помилок, напр., у реченні У мене є тепер чітка уява про Євросоюз треба було вжити слово уявлення. Уявлення – це «поняття, розуміння, знання, що випливає з попереднього досвіду». Уявлення вимагає після себе форми іменника з прийменником про: Туманне уявлення про майбутню професію. Слово уява, як правило, сполучається з означенням типу багата уява, дитяча уява. Синонімом до названого іменника виступає слово фантазія, пор.: Його багата уява допомагала в створенні казкових полотен.

ВЛАСНИЙ – ОСОБИСТИЙ – ОСОБОВИЙ. Часто плутають значення цих слів, утворюючи неправильні словосполучення. В одній із радіореклам прозвучало навіть таке: Вишні в особистому соку. Так переклали журналісти з російської Вишни в собственном соку, а по-українському треба сказати: Вишні у власному соку. Правильні вислови: маю власний будинок, маю власну думку, але подаю особистий приклад, бажаю щастя в особистому житті; у діловій мові вживаємо словосполучення: особова справа, особове посвідчення, особовий склад; у граматиці є термін особові займенники.

    Різний зміст мають вислови власний автомобіль (автомобіль, що є власністю певної особи, належний особі») і особистий автомобіль («визначений певній особі для користування ним»); різні прикметники вживаємо з іменником рахунок: особовий рахунок – у банку, відрядження беруть – за власний рахунок, а зводять з кимось — особисті рахунки.

   Синонімічними є вислови на зразок: дати щось комусь у власні руки і дати щось комусь особисто в руки; з’явитися особисто і розмовно-знижений з’явитися власною персоною.

ОСТАННІ – РЕШТА. Російський прикметник остальные перекладається українською мовою інші, решта, наприклад: решта можуть іти; інші папери непотрібні; надів решту вбрання; не був схожий на решту хлопців; решту пунктів – викреслити; одні читають, інші збирають марки. У подібних словосполученнях часом уживають прикметник останній — це неправильно, бо в українській мові він має інше значення, що відповідає російському последний, напр.:

   Хто останній у черзі? Сміється той, хто сміється останній.

ВІДПОВІДНО ДО – ЗГІДНО З. Прийменник відповідно вживається з родовим відмінком іменника у сполученні з прийменником до: відповідно до наказу, відповідно до змін, відповідно до програми.

   Увага! Прийменникової сполуки у відповідності в українській літературній мові немає – це калька з російського в соответствии.

   Прийменникова сполука згідно з керує орудним відмінком іменника: згідно з наказом, згідно з правилами. Обидва складні прийменники відповідно до і згідно з – типові для офіційно-ділового стилю і можуть вільно взаємозамінюватись.      Але треба уникати контамінації: форми відповідно з, згідно до – неправильні.

ВОДІЙ – ШОФЕР. Досить часто ці слова вживаються як рівнозначні і взаємозамінні. Можна сказати водій таксі і шофер таксі, водій автомашини і шофер автомашини. Ось приклад із художнього тексту, де вдало використано обидва синоніми: Бригадир, зрадівши, сказав, що заставляє Єльку стерегти машину, а сам з водієм, в компанії з іншими шоферами… одразу подалися кудись у бік міста (О. Гончар). Але все ж таки різниця у значенні і вживанні цих слів існує.

   Водій – це загальна офіційна назва людини, що керує транспортними засобами чи якимись рухомими машинами, механізмами, агрегатами. За своїм походженням це досить давнє слово: «людина, що вказує шлях кому-небудь», тобто «той, хто веде кудись». «Словник української мови» виділяє два значення слова водій: 1) «той, хто водить машину, керує нею; шофер»; 2) переносне «той, хто вказує шлях кому-небудь; керманич».

   Отже, основне значення слова водій у сучасній українській мові «людина, що пройшла спеціальну підготовку і керує автомобілем, автобусом, тролейбусом, трамваєм і т. ін.», напр.: Водій пригальмував мотоцикла (О. Гончар).      Уживається у складній назві професії: механік-водій (трактора, танка), напр.: День народження нової машини з нетерпінням очікують усі – від головного конструктора до механіка-водія (з журн.). Активно фігурує в офіційно-діловій мові, в різних службових документах – інструкціях, офіційних оголошеннях, посвідченнях на право водіння автотранспорту та ін.

   На відміну від слова водій, що має узагальненіше, ширше значення, синонімічне йому шофер має вужче значення «водій автомобіля»: Взявши перший автомобіль, який трапився по дорозі, я звелів шоферові гнати, скільки дозволяється законом (В. Винниченко). Водія мотоцикла, трамвая, комбайна чи якогось іншого рухомого механізму шофером, як правило, не називають.

   Слово шофер – досить недавнє запозичення з французької мови (початок XX століття, коли з’явились і почали поширюватися автомобілі). Звідси і постійний наголос у слові: шофéр, шофéра, шофéром і т. ін.

    Отже, в сучасній українській мові шофер – це назва тільки водія автомобіля, водія-професіонала, тобто назва людини за професією. Людину, яка водить тільки власний автомобіль, шофером не називають, оскільки вона не професійний автомобіліст. Коли застосовують назву шофер щодо непрофесійного водія, вдаються до словоскладання: шофер-любитель.

   Хоч і синонімічні, але не тотожні слова водій і шофер не скрізь можуть бути взаємозамінними.

ДАЛЕКИЙ ДАЛЬНІЙ. Ці прикметники – родичі з походження. Основним, уживаним у всіх стилях, є прикметник далекий. Він має більше значень, ширшу сполучуваність. Дальній сходиться з ним у кількох випадках. Це здебільшого стосується чималих відстаней у просторі або в часі. Так, спільним є значення «розміщений на великій відстані»: далекий край, далекий ліс, далека турбаза – дальній край, дальній ліс, дальня турбаза.

   Про людину, що перебуває або живе десь далеко, кажуть: далекий друг і дальній друг, далека мила і дальня мила. Пор. ще: далекий і дальній грім, далека і дальня луна; їдемо в далеку подорож і в дальню подорож. Про дорогу, відстань на багато кілометрів, кажуть: далека дорога і дальня дорога. Те саме й про велику віддаленість у часі – чи в минулому, чи в майбутньому: далеке (дальнє) минуле, далеке (дальнє) прийдешнє. Не важко помітити, що таке паралельне вживання характерне для розмовного стилю, для тих понять, з якими пов’язана загальновживана лексика. Наприклад, коли йдеться про віддалену спорідненість, коли хтось має того самого предка не ближчого, ніж у третьому коліні, кажуть далекий (дальній) родич.

  Однак у книжних стилях літературної мови, термінологічних стандартах треба послуговуватися прикметником далекий: авіація, що долає тисячі кілометрів, – далека, капітан – далекого плавання, так само і далеке зарубіжжя.

   Переносні значення віддаленості передає тільки прикметник далекий. Так, про погляд, очі, спрямовані в далечінь, або холодні, байдужі, кажуть: далекий погляд, далекі очі.

   А людина, яка не думає про щось, не збирається щось робити, – далека  від того: Дядько був далекий від жартів (тобто «не збирався жартувати»).

З ОГЛЯДУ – З ПОГЛЯДУ. Часом плутають ці прийменники, хоч вони й мають різні значення і свою сферу вживання. З огляду на щось означає «через те, що», «зважаючи на те, що», напр.: З огляду на можливу перерву в постачанні паперу видавництво переглянуло свій план. Інше значення передається в реченнях із прийменником з погляду, пор.: З погляду видавців треба було б подбати про державну програму створення підручників, тобто Видавці вважають, що… Обидва прийменники надають висловлюванню книжного забарвлення.

НОВАТОР – НОВАЦІЇ – ІННОВАЦІЇ. Це іншомовні за походженням слова, пов’язані з латинськими novator та neu – «новий». Новатор – той, хто вводить нові порядки, вносить нові ідеї, принципи в будь-яку галузь діяльності.

   У такому значенні слово новатор уживали й українські письменники XIX ст.: Франко явився новатором у галицькій літературі (М. Коцюбинський); Українці завше були новаторами, завше перед вели у всяких новинах та реформах (І. Огієнко).

    Коли назване поняття стосується осіб жіночої статі, виникає форма новаторка. Діяльність, пов’язану із запровадженням нового, називають новаторством: У цілому цей період [20-і роки] характеризується розкріпаченням думки, творчими пошуками, сміливим новаторством (з газ.). Останнім часом іменник новаторство замінюють словом новація або частіше у множині – новації, що означає «нововведення» або «заміна старого новим», напр.: Дояром Петро    Бабанюк став у п’ятнадцять років. Яка ж то була новація на той час! (з журн.).

   Латинське за походженням слово інновація (частіше – інновації) має значення «нові зміни», отже, на перший план виступає загальне поняття «зміни» з уточненням «нові». У загальному вживанні інновації – «нововведення, нові підходи». Сучасна офіційна мова широко послуговується й прикметником інноваційний, пор.: інноваційні технології.

ПОДІЛЯТИ чи РОЗДІЛЯТИ ДУМКУ? Як засвідчує мовна практика українських письменників XIX і XX століть, у сполученні зі словами думка, погляди, позиція, оптимізм, тривога, почуття переважно вживається дієслово подляти: Микитині мрії поділяла з ним дружина його Параска Семенівна (Ю. Яновський); Післяполудневе сонце пекло й кволо всміхалося з сизого неба, наче поділяло мій радісно-журливий настрій (Є. Гуцало).

   Значно рідше трапляються відповідні словосполучення з дієсловом розділяти. Розділяють, як правило, землю, межу, калач, стіл і под. Зрідка, щоправда, натрапляємо на словосполучення розділяти радість (тугу) та ін., пор.: Дорош не відповів, але видно було, що він не розділяє захоплення Оксена (Григорій Тютюнник). Сполучуваність типу поділяти почуття, ніяковість, долю, радість, обурення, ідеологію і под. все ж набагато активніша, їй і радимо надавати перевагу.

ПОРОЗУМІННЯ – РОЗУМІННЯ. У розмові журналіста прозвучало: Ми знайшли порозуміння в слухачів. Чи правильно тут використано іменник порозуміння? Адже порозуміння буває між друзями, між лектором і слухачами, між викладачем і студентом; а шукають і знаходять у друзів, у слухачів, у студентів – розуміння, причому паралельно вживається: розуміння в друзів і розуміння друзів.

   Порозуміння – це обов’язково взаєморозуміння, взаємодомовленість, узгодженість чиїхось дій, вчинків. На такий зміст указує й відповідне дієслово: Вони порозумілися між собою. Коли ж треба передати зміст «хтось розуміє, сприймає чиїсь думки, вчинки, використовують словосполучення з іменником розуміння та дієсловами знаходити, зустрічати: Син зустрів розуміння матері (в матері). Отже, сполучуваність слів порозуміння і розуміння – різна, на що треба зважати в мовній практиці.

ПРИВОДИТИ – ПРИЗВОДИТИ. У заяві Міністерства закордонних справ України несподівано прозвучало: Україна вітає будь-які дії, що можуть призвести до встановлення миру в Придністров’ї. Дієслово призвести в цьому разі вжито не на місці, бо воно обов’язково передбачає ситуацію, коли якісь дії спричинюють негативні наслідки, на що вказує типова сполучуваність типу призводити до гріха, до неприємностей, до катастроф, до зниження ефективності виробництва, до втрат хліба.

   У наведеній вище фразі замість дієслова призводити треба було вжити слово сприятимуть: Україна вітає будь-які дії, що сприятимуть встановленню (або приведуть до встановлення) миру в Придністров’ї.

   Приводити і призводити – дієслова-пароніми , які потребують розрізнення. Приводити до чогось – «зумовлювати, спричинювати що-небудь», напр.: їхня діяльність привела до збільшення випуску товарів. Призводити до чогось – це спричинювати тільки негативні наслідки.

ВІРНО – ПРАВИЛЬНО. У сучасній мовній практиці під впливом російської мови дуже активізувався прислівник вірно у значенні «правильно». І тому чуємо й читаємо переважно: вірно сказав, вірно розв’язав, вірно відповів (пояснив, зауважив і под.).

    Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вживання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівники правильно, слушно, справедливо. Пор.: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв’язав.