♦ Демонструйте кращі зразки своєї поведінки, будьте обережні в судженнях та проявах емоцій (але завжди залишайтеся щирими), випромі­нюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний — ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях.

♦ Пробачайте дітям. Поведінка малюка часто ім­пульсивна, недостатньо вмотивована й виважена. Інколи досить докірливого погляду, щоб він усві­домив свій промах. Не варто привчати дітей до формальних вибачень — поспіхом промовлені слова не залишають у душі жодного сліду. Нама­гайтеся ростити малечу в спокої та душевній рів­новазі.

♦ Кожна дитина має відчувати, що ви любите саме її. Щоб продемонструвати це, уважно ви­слуховуйте її, радійте й сумуйте разом з нею. Втім, пам’ятайте: дитині потрібний вихователь, який веде, спрямовує, налаштовує.

♦ Частіше використовуйте «Я-повідомлення», таким чином даючи дітям зрозуміти: їхні поведінку, реакції дорослі обмежують не взагалі, а лише за­раз, і на те є певні причини. Наприклад: «Прошу зараз голосно не розмовляти, бо це заважає ді­тям гратися» або «Я не дозволяю бігати в групі, бо можна зачепитися за меблі й упасти».

♦ Демонструйте підтримку будь-яких починань дитини. Інколи ці починання нелогічні, наперед «провальні», але дитина зрозуміє це, лише спро­бувавши. Дайте їй можливість накопичити досвід успішної й неуспішної діяльності. Діти не потре­бують ні критики, ні особливого захвалювання, їм потрібні віра та підтримка.

♦ Намагайтеся створювати і підтримувати по­зитивну атмосферу, дбайте про «збереження об­личчя» кожного. Підтримки та захисту потребує насамперед той, кому в цей момент гірше. Тому інколи варто поспівчувати й винуватцеві кон­флікту, підтримати його.