Основні критерії добору музичних творів для роботи з дошкільнятами
• Переважно веселий характер (мажорна тональність твору, хоча для створення відповідного настрою можна використовувати і спокійні, елегійні мелодії).
• Не дуже швидкий темп.nota04
• Мелодійність.
• Яскраві інструментальні тембри.
• Високий професіоналізм і академічність виконання.
Добираючи музичний матеріал як фон занять не музичного змісту, варто використовувати лише інструментальну музику. Це пояснюється тим, що, по-перше, в ній відсутня додаткова словесна інформація, а по-друге, за результатами досліджень (В. А. Рилькова), вокальна музика (якщо навіть звучить іноземною мовою) викликає у дітей надто радісну, бурхливу реакцію. Згідно з тим же дослідженням, діти 4-7 років віддають перевагу веселій (мажорній) рухливій музиці, де домінують струнні або дерев’яні духові інструменти, а також виконуваній на фортепіано і з яскравою ритмічною основою; найбільш «улюбленими» жанровими напрямами виявилися барокова й естрадно-симфонічна музика.
Кожне покоління малюків незалежно від нашого та їхнього бажання прилучається до музичної культури свого часу і родини. Слухаючи постійно диско-, поп-, техно- музику, дитина сприймає як належну ту культуру, що її оточує. Так формуються смаки й уподобання, ігнорування цього факту, агресивне нав’язування дитині музичних творів, що подобаються вихователю, може призвести не до позитивного ефекту, а навпаки. Тому в роботі з дошкільнятами слід зважено добирати композиції і з класичної, і з естрадної ретро та сучасної музики, прагнучи збалансувати музичні впливи на дітей.
Якщо на занятті звучатиме не один, а більше музичних творів, їх треба добирати за принципом контрасту стилів, тембрів, темпів, щільності музичної фактури та з урахуванням інших музичних характеристик. Кожний музичний фрагмент має бути завершеною музичною думкою і чітко відділятися від наступного інтервалом тиші тривалістю не менше 10 секунд. А щоб не виникала перевтома від одноманітності одна й та сама добірка музичних творів повинна повторюватися не більше п’яти разів поспіль. Періодично добірки слід змінювати або оновлювати. Музичні ігри та вправи також варіюються й оновлюються.
Пропонуючи дошкільнятам музику не як тло їхньої діяльності, а як твір для зосередженого сприймання, важливо враховувати обсяг їхньої слухової уваги:
§ 2-3-річні діти здатні уважно слухати музику 1-1,5 хв;
§ 4-річні діти — близько 1,5-2 хв;
§ 5-6-річні діти — до З хв.
Подані часові відтинки слухової уваги дітей стосуються творів швидкого темпу й веселого характеру, час сприйняття дітьми повільних мінорних творів може бути меншим від зазначеного.
Індивідуальні особливості дії музики на дитину залежать від роботи слухового аналізатора. У малят він дуже тендітний і не допускає перенапруження, тому динаміка відтворення також має велике значення. При активному сприйнятті музики у приміщенні 30-40 кв. м. гучність не повинна перевищувати 80 дБА
(акустичних децибел), при пасивному слуханні — ще менше: близько 60 дБА.
Весь музичний матеріал — музичні програми, призначені для прослуховування, музичні ігри, пісеньки-поспівки, ритмічні вправи тощо — має бути доступний для сприйняття та виконання його всіма дітьми незалежно від їхніх музичних здібностей.
Щоб уникнути перевтоми, тривалість безперервного активного слухання музики дітьми 4-7 років не повинна перевищувати 10 хв для класичної музики і 4-5 хв для естрадно-джазової, тривалість безперервного пасивного слухання для дітей старшого дошкільного віку — не більше 30 хв.
Добираючи музичні твори для супровідного прослуховування (під час малювання, ліплення, аплікації, читання художніх творів) важливо врахувати індивідуальні музичні вподобання. Якщо якийсь твір викликає різко негативну реакцію хоча б в однієї дитини, він має вилучатися з музичної програми.
Якщо якась музична вправа викликає у когось постійні труднощі, її також слід замінити, віддавши перевагу більш доступній, оскільки кожній дитині на занятті треба забезпечити ситуації успіху.
Щоб з’ясувати музичні вподобання, дітям пропонують дві музичні програми (у два етапи з інтервалом у кілька днів), кожна з яких містить чотири різножанрових музичних твори (музика з мультиплікаційних фільмів, естрадно-симфонічна, джазова, класична), що відрізняються за темпом (швидкий, помірний, повільний), характером (веселий — мажор, сумний — мінор), тембром (електронні інструменти, фортепіано, група духових, група струнних інструментів та ін.) та фактурою (мелодія з акомпанементом, акордний склад, поліфонічний склад, де голоси звучать рівноправно). Всі музичні твори звучать не більше 1,5хв, і кожний фрагмент містить у собі завершену музичну думку.
Учасники експерименту мають визначити, який фрагмент (або фрагменти) їм сподобався, а який — ні. Для цього дітям роздають сигнальні парні картки (зображення на картках залежить від віку дітей: сонечко і хмаринка, піктограма усміхненого та сумного обличь, кольорові квадрати яскраво-рожевого і темно-сірого кольорів). Одна з сигнальних карток означає «Музика мені подобається», друга — «Музика мені не подобається».
Діти прослуховують фрагменти у вільній обстановці, вони можуть вставати зі своїх місць, ходити, при бажанні рухатися під музику й танцювати. Їм пояснюють, що тримати піднятою треба лише якусь одну картку. Дошкільнята піднімають сигнальну картку під час прослуховування фрагмента (можуть змінювати свою думку у процесі його слухання) і також, на прохання педагога, після закінчення звучання кожного уривка.  Результати обробляються не лише за буквальними відповідями дітей, а, передусім, за їхніми емоційними реакціями.