grКожна людина унікальна і неповторна, але повноцінною особистістю вона може стати тільки в суспільстві.  Гармонійні, правильні стосунки індивідуальності і соціуму дуже важливі. Тому так важливо не тільки створити умови для розвитку індивідуальності дитини, а й виховувати в неї повагу до іншої людини — не за якісь особливі переваги, а просто тому, що вона людина.

     Перший соціальний досвід людина набуває дуже рано. У два з половиною — три роки настає перша у її житті криза, пов’язана з усвідомленням власного «Я». Як незвично і несподівано для батьків звучать слова ще недавно такого слухняного малюка: «Я сам», «Я хочу». Дитина починає яскраво проявляти свій характер, свою волю. У той же час з’являється потреба у взаємодії з іншими людьми. Оскільки дитина вчиться всьому через наслідування (творче повторення), дуже важливо для неї отримати в цей час приклад правильних соціальних відносин.

      Раніше, коли дитина росла у великій родині, в оточенні молодших і старших братів і сестер, проблем з цим не було. У кожного члена сім’ї, залежно від віку, були свої права та обов’язки. Наслідуючи старшим, молодші неусвідомлено засвоювали способи соціальної поведінки. Сама атмосфера сім’ї виховувала дитину. Потім, коли вже пішли в історію багатодітні сім’ї, але ще не настала телевізійна епоха, люди часто збиралися разом з дітьми різного віку, і під час такого спілкування здійснювалося соціальне виховання. Були ще й різновікові дитячі компанії у дворах.

      Сучасна дитина найчастіше в сім’ї одна і перший досвід спілкування отримує в дитячому садку. Причому в традиційних дитячих садках дитина ходить в групу, де зібрані діти одного віку. Виходить, що її коло спілкування, крім дорослих, обмежується тільки однолітками. В таких умовах вихователь змушений вчити дітей певним нормам поведінки як з молодшими, так і зі старшими. А оскільки діти, спілкуючись в основному з ровесниками, не мають можливості застосувати ці норми на практиці, вони погано засвоюються і дитина, прийшовши в школу, далеко не завжди добре адаптується.

    Альтернативою традиційним одновіковим групам є різновікові групи. Різновікова група — живий соціальний організм, велика дружна сім’я. У ній є старші діти «передшкільного» віку і малюки чотирьох років. Як у справжній сім’ї, тут все в русі, у розвитку; діти ростуть, змінюються: старші йдуть до школи, малюки поступово стають старшими в групі і вже самі опікуються маленьких.

     Серед дітей різного віку дитина послідовно і гармонійно переживає своє дорослішання, як би піднімаючись по сходинках, що ведуть у великий світ. Дивлячись на малюків, вона може бачити, яким вона була раніше. На прикладі старших розуміє, якою буде через рік – сильною, розумною, справедливою. Дитина знає, що у старших дітей є свої дорослі обов’язки, вони головні помічники вихователя, їм дозволяється те, що не дозволено молодшим. Крім того, старші діти знають багато цікавих ігор, вміють стрибати через скакалку, спритно кидати і ловити м’яч, швидко бігати. Вони можуть прийти на допомогу, заспокоїти і помирити малюків.

     З часом дитина поступово освоює всі ці складні дії, як би доростає до них. Її роль в групі змінюється, їй починають довіряти серйозні справи. Дитина стає «дорослою», тепер уже вона сама допомагає вихователю, вона сам може прийти молодшим на допомогу. І це відчуття — що дуже важливо! — дозріває в самій дитині. Вихователям не потрібно спеціально навчати дітей правильно поводитися. Дитина отримує такий досвід, творчо повторюючи дії старших дітей.

   Хотілося б зупинитися на ще одному аспекті різновікової групи. У такій групі у дитини є можливість змінюватися. Навіть якщо дитина боязка і слабка, настає такий момент, коли вона стає старшою у групі. Вона — на виду, до неї прислухаються, від неї чекають допомоги молодші діти і вихователь. Вона дійсно стає помічником вихователя, вона допомагає освоїтися в групі новим дітям. Іноді її просять організувати і провести невелику гру. Разом з вихователем дитина показує ляльковий спектакль всім дітям. Так дитина набуває впевненості в собі, вчиться встановлювати контакт з незнайомими дітьми, що дуже важливо для майбутнього школяра.

     Звичайно, робота в різновіковій групі вимагає від вихователя підвищеної уваги, гнучкості, глибокого знання всіх етапів розвитку дитини, тобто вкрай серйозної підготовки. У такій групі зібрані разом діти трьох, а іноді і чотирьох вікових щаблів. При цьому дуже важливо, щоб у кожній віковій підгрупі була достатня кількість дітей (особливо це важливо для старших). Тому різновікова група не повинна бути нечисленною — не менше дванадцяти осіб. Тоді в групі не буде нудьги, в ній поселяться тепло і радість.

     Таким чином, ми бачимо, що в різновіковій групі без будь-яких спеціальних роз’яснень вихователів, тільки шляхом творчого наслідування молодших дітей старшим у дитини формується дійсно правильна соціальна поведінка.