izo43        Слово — будівельний матеріал мовлення. Кожне слово має певне значення, із слів складаються словосполучення і речення, за допомогою їх людина оформляє свої думки і ними ділиться з іншими людьми. Чим більше слів засвоює людина, тим легше їй спілкуватись, тим багатше її мовлення.

       Обмеженість словника ускладнює спілкування, людині не вистачає слів для висловлення своїх думок. Це позначається на мовній та мовленнєвій культурі.

       О.Р.Лурія визначав слово як основний елемент мови. Слово позначає речі, слово виділяє ознаки, дії, відношення. Слово об'єднує об'єкти у відомі системи, інакше кажучи, кодує наш досвід. Слово — це особлива форма віддзеркалення дійсності.

       Роль слова як найважливішої одиниці мови і мовлення, його значення у психічному розвитку дитини визначають місце словникової роботи в загальній та спеціальній системі роботи з формування та розвитку мовлення дошкільників.

      Сукупність слів, які є у складі будь-якої мови, називають лексикою.

      Запас слів, словник, яким володіє людина, називають лексиконом.

      Слово забезпечує зміст спілкування. Вільне усне (і писемне) мовлення спирається, насамперед, на володіння достатнім словниковим запасом.

       З фізіологічної точки зору, слово є універсальним засобом сигналізації, це «умовний рефлекс», це «сигнал перших сигналів». Його сила міститься в тому, що воно відразу дає загальне уявлення про предмет та відсуває на другий план безпосередні враження. Це дає можливість набагато швидше і точніше орієнтуватися в явищах.

      Засвоєння слова є утворення тимчасового нервового зв'язку між ним та образом об'єкта реального світу. Але слово тільки тоді стає замінником реального предмета, коли в його основі є конкретні уявлення. Іноді буває, що дитина запам'ятовує слово, але не співвідносить його з дійсністю. У цьому випадку порушується зв'язок між першою і другою сигнальними системами і спотворюються  уявлення дитини про навколишню дійсність.

      У лінгвістиці виділяють такі обов'язкові властивості слова як фонетична вираженість, граматичне оформлення, семантична валентність, тобто наявність значення і здібність слова поєднуватися з іншими словами. А отже, оволодіння словом відбувається у єдності його лексичного, граматичного значень і мовної форми (звукової, морфологічної) на основі активного використання у мовленні.

      Головною особливістю слова є єдність його лексичного і граматичного значень. Лексичне значення – це сукупність людських знань про певні сторони дійсності, без їх засвоєння неможливе оволодіння мовленням як засобом спілкування і знаряддям мислення. У ньому вбачають співвідношення наочних образних компонентів слова з абстрактними, які узагальнюють у різних словах різне. Лексичне значення слова — це позначення реальної дійсності: предметів (стіл, стілець, ніж), явищ (сонце, дощ, сніг), дій (малювати, читати), властивостей (солодкий, м'який), чисел (один, п'ять). Людина користується словами, вибираючи одне з можливих значень. Реальне використання слова завжди є процесом відбору необхідного значення з цілої системи альтернатив.

       З психологічної точки зору, значення є узагальненням, яке виражає поняття. Саме у значенні слова полягає єдність мовлення і мислення. Значення є необхідною констатуючою ознакою самого слова. Значення слова є «єдність узагальнення і спілкування, комунікації і мислення» (Л.С.Виготський).Узагальнюючи предмети, слово є знаряддям абстракції, а узагальнення є найважливіша операція свідомості. Значення слова виявляється одночасно мовленнєвим та інтелектуальним феноменом. Погляд на слово як на «феномен мислення» визначає своєрідність і роль словникової роботи з дітьми. Вона тісно пов'язана з розвитком пізнавальної діяльності, із накопиченням уявлень про навколишнє життя, з формуванням елементів понятійного мислення.

       Потрібно розрізняти значення і смисл слова. Смисл – це зміст слова у мовленні, у певному контексті. Значення слова має складну структуру. З одного боку, слово є позначенням певного предмета, співвідноситься з конкретним образом предмета; з другого боку, слово узагальнює сукупність предметів. На значення слова здійснює вплив зв'язок з іншими словами. Слово набуває відтінків значення в залежності від контексту, від ситуації мовлення, від відношення того, хто говорить.

      Слова у мовленні існують не ізольовано одне від одного. Вони становлять єдину лексичну систему. Кожна лексична одиниця цієї системи пов'язана різними відношеннями з іншими одиницями як за значенням, так і за формою (синонімічні, антонімічні зв'язки, тематичні і лексико-граматичні групи). Місце слова визначається також його багатозначністю, поєднанням з іншими словами. Під час засвоєння лексики ці зв'язки починають взаємодіяти. Навколо кожного слова формуються смислові (семантичні) поля («вербальні сіті»). Оволодіння словом одночасно є процесом його «обростання» лексичними зв'язками з іншими словами. В результаті діти засвоюють і самі слова, і системні зв'язки між ними.

      Дитина лише тоді буде засвоювати значення слова, коли воно буде використовуватися у словосполученнях, реченнях, зв'язному висловлюванні.

Значення слова можна визначити на основі встановлення трьох сторін:

1) співвіднесеності слова з предметом;

2) зв'язку слова з певним поняттям;

3) співвіднесеності слова з іншими лексичними одиницями всередині лексичної системи мови.

      Під час корекції мовленнєвого недорозвинення розвиток словникового запасу вважається першочерговим завданням навчання дітей із порушенням мовленнєвого розвитку. Оволодіння словником є найважливішою умовою розумового розвитку дитини. Його засвоєння вирішує завдання накопичення і 

уточнення уявлень, формування понять, розвиток змістовної сторони мислення, сприяє повноцінному 

спілкуванню, а відповідно і загальному розвитку дитини. Особливої уваги заслуговує функціональний аспект лексичної семантики, оскільки

d23993bc496133463f4b4f38951d7958

 спілкування передбачає не тільки знання слів, але й уміння складати з них у процесі комунікації висловлювання, що адекватно відображують інформацію, яку хоче передати той, хто говорить. Формування свідомого ставлення до змістовної сторони лексичних одиниць і уміння використовувати їх у мовленнєвій діяльності (адекватний відбір точних і виразних засобів) підводить дитину до оволодіння словом на рівні смислу.