Із трьох найбільших зимо­вих християнських свят най­радісніше, найвеличніше — Різдво Христове. З давніх-давен із поколін­ня в покоління передавались життєдайні традиції. В най­глибших куточках, куди жод­ного разу не заїжджав нія­кий театр, де зроду не бу­ло жодного артиста, люди влаштовували свято. За мі­сяць або й більше розпочи­нали готуватись до Різдва: прибирали свої хати, прали та прасували рушники, біли­ли стіни, прикрашали оселю.

Дітей змалечку залучали до цих традиційних свят. Разом з ними дорослі роби­ли маски для новорічного вертепу, навчали колядувати та щедрувати, бажали всім добра та достатку. Саме дитині до семи років — невин­ній душі — дозволялося на Свят-вечір класти на покуті, поруч із кутею, три хлібини чи калачі, грудку солі й ста­вити воскову свічку.

З глибини віків вкладав­ся у Свят-вечір образ багатства, щастя, миру й спокою у своєму домі.

Сьогодні малюки  спільно виготовили з паперу Різдвяний вертеп,  намалювали долоньками    «Чарівний зимовий ліс», під час міні-концерту розповідали  один одному колядки,  спільно розфарбували  розмальовки присвячені Різдву та переглянули мультфільм «Різдвяна зіронька». На прогулянці виклали  із снігу восьмикутну Різдвяну зірку.  Працювали натхненно та  дружно.

Тож нехай у прийдешній Свят-вечір за святочним столом посходиться вся наша родина. Хай ніколи не згасає й обігріває вас світло Різдвяної зірки.

 p1110628 p1110634 p1110667

p1110659 p1110678 p1110669

p1110662 p1110672 p1110679