Дитячий психолог

Дитячий психолог — фахівець, який допомагає дорослим зрозуміти, що відбувається з їхньою дитиною і з ними. Робота йде як з дітьми, так і з дорослими щодо виявлення проблеми і пошуку рішень.

Психологічне консультування дітей — це особлива форма допомоги сім’ї з боку психолога, орієнтована на подолання життєвих труднощів дітей та їх батьків.

Завдання дитячого психолога — створити умови, в яких Вам буде простіше і зрозуміліше побачити себе і життя своєї родини з боку, усвідомити, які установки і дії створюють проблеми.

Мета консультування — вирішити проблему, що виникла у дитини шляхом аналізу ситуації, що склалася, знаходження балансу у взаєминах і відновлення сприятливого психологічного клімату в родині.

Дитячий психолог працює з актуальним станом дитини і батька, проводить первинну діагностику, задає питання про життєвій ситуації і структуру сім’ї.

У процесі спілкування психолог створює умови для того, щоб клієнт (батько-дитина) усвідомив свою проблему, зрозумів її причини і знайшов рішення.

Форми роботи дитячого психолога:

• індивідуальна (у тому числі ігрова, пісочна терапія, арттерапія) і групова;

• психологічна робота в контексті сім’ї (спільна робота дитини і батьків).

   В яких напрямках працює дитячий психолог:

— Психологічна корекція дитячих особистісних порушень, таких як примхливість, агресія, замкнутість;

— Індивідуальна психологічна діагностика особистості дитини, рівня психічних процесів, а також рівня підготовленості до школи;

— Консультування батьків з питань виховання та розвитку дітей.

     З якими проблемами працює дитячий психолог:  

— Це соціальні ситуації: дитина йде в дитячий садок, розлучення батьків, смерть когось із близьких, поява нового члена сім’ї, випадки сексуального або психічного насильства над дитиною, серйозна хвороба дитини або когось із близьких людей, переїзд на нове місце проживання тощо;

— Агресія, замкнутість, примхливість, нав’язливі дії, сором’язливість, підвищена образливість, упертість;

— Страхи і тривожність дитини;

detia-557— Проблеми адаптації;

— Проблеми спілкування з однолітками;

— Патологічні звички: кусання або гризіння нігтів, смоктання предметів, онанізм;

— Рівень психічних процесів (пам’ять, увага, мислення) не відповідає віку дитини;

— Проблеми логопедичного характеру (усунення психологічних наслідків);

— Безпорадність батьків, втрата контролю над ситуацією.