Чому моя дитина так себе веде, адже я її цьому не вчу?

Сьогодні так часто чуєш  це запитання від батьків наших вихованців.

Але для того, щоб з’ясувати в чому криється  причина треба звернутися до дитячої психології.

Отже, що роблять маленькі діти, коли тільки навчаються говорити? Вони слухають батьків і намагаються повторювати нові слова. Поступово словниковий запас накопичується і тоді дитина починає заучувати цілі фрази та мовні звороти.

Головний принцип оволодіння мовою – це спостереження, запам’ятовування  та повторення.

Дитина спостерігає ЯК і ЩО говорять оточуючі, а потім запам’ятовує те, що пізніше повторить. Тон, гучність, темп мовлення – це ЯК, а ЩО – це слова.

Але навички спілкування далеко не все, що необхідно дитині. В дитячому віці дитина гостро потребує нових моделей поведінки. Як поводити себе в суспільстві? Що робити в тих чи інших ситуаціях? Як реагувати на слова людей? Що робити, щоб досягти бажане? І багато, багато іншого.

Замалий життєвий досвід малюків ще не може знайти вихід з багатьох ситуацій. Його треба звідкись взяти. А хто найбільший авторитет для чотирирічного малюка? Звісно, його батьки. Саме вони є першим і безперечним прикладом для наслідування. Манеру говорити, жести та реакції дитина намагається копіювати у батьків.

В той час, коли батьки виховують насиллям та словами, пояснюючи, як треба себе вести, 72% словесної інформації дитина не засвоює, але добре запам’ятовує гучність голосу, тембр, інтонацію, жести, пози та інше. Пам’ятаєте в чому заключається перший принцип навчання: спостереження – запам’ятовування – повторення?

За відображення поведінки оточуючих відповідають дзеркальні нейрони. Вони є у приматів, птахів та людей. Логіка цих нейронів у дитини дуже проста: якщо так поступають батьки, тому мені можна поступати так само, отже так прийнято поступати у суспільстві.