Прості ефективні поради, які легко заохотять дитину до навчання та пізнання:
1. Вибудовуйте взаємини.
Щоб дитина вас почула, слід напрацювати з нею довірливі та гармонійні відносини. Без щирості й відкритості годі сподіватися на те, що син, чи донька візьме до уваги усі ваші промови й настанови.
2. Підтримка – важлива.
Щоб школярик впевнено йшов до своєї мети та не опускав руки, підтримуйте, допомагайте, приймайте його вибір та кроки.
3. Розвивайте самостійність.
Одним із важливих факторів внутрішньої мотивації є автономність – вплив на реалізацію певних завдань. Наприклад, дайте своїй дитині можливість самій обирати, як саме виконати проєкт з англійської мови: намалювати, зробити презентацію, записати відео. Така свобода вибору діяльності позитивно впливатиме на розвиток самостійності та креативності.
4. Помилятися – нормально.
Після помилки та невдачі син, або донька може закритися у собі, у неї з’явиться страх робити щось нове. Коректно та м’яко поясніть йому, або їй, що помилки роблять нас мудрішими і не потрібно їх боятися. Невдачі варто сприймати як уроки, засвоїти та йти далі.
5. Обережно з критикою.
Вдаючись до критики, завжди враховуйте самооцінку дитини та її досвід. Також не варто порівнювати успіхи дитини з іншими. Пам’ятайте: кожен робить справу по-своєму, немає «погано», немає «добре» – є так, як він/вона вміє.
6. Говоріть з дитиною про цінності.
Мотивація напряму залежить від цінностей. Якщо для учня в певний період часу навчання не є у пріоритеті, потрібно взаємодіяти по-іншому, знаходити точки дотику з наявними цінностями та через них відкривати сенс пізнання. В жодному випадку не нав’язуйте дитині свої цінності.
7. Як бути з нагородами?
Звичайно, повністю відмовлятися від нагород не потрібно, але краще перетворити їх у несподівані заохочення. Концентрація на нагороді (наприклад, дозвіл пограти у комп’ютерні ігри після вивчення уроків) – девальвує сам процес. Син, або донька чим швидше і абияк зробить завдання, щоб лише отримати бажане.
8. Завжди відповідайте на запитання.
Будьте відкритими, підтримуйте допитливість. Навіть якщо ви не знаєте відповіді, не говоріть фразу «я не знаю». Пообіцяйте розібратися у певному питанні та допомогти з проблемою.
9. Подавайте власний приклад.
Дітям цікавіший та важливіший реальний досвід. Розповідайте історії з власного життя, діліться секретами успішного навчання та досягнення цілей.
10. Цінуйте зусилля!
Оцінюйте не тільки результат, але й сам процес. Недостатньо сказати «добре» чи «молодець». Пояснюйте дитині, що саме у її діяльності ви помітили (до прикладу «Ти написав/ла змістовний твір. Мені сподобалося, що ти навів/навела багато прикладів з української літератури»). Також задавайте проактивні запитання, які спонукатимуть на розлогу відповідь («Чому саме такі тексти ти обрав/ла для прикладу?», «Чому саме цю тему ти обрав/ла?»).
Подані практичні поради, хоч і не є надто складними, але все одно потребують трішки зусиль і з боку батьків, вчителів, і з боку дитини. Завдання дорослих – розвивати таку мотивацію, підтримувати прагнення до успіху, пояснювати сенси, роздмухувати «вогник» та не допустити його згасання.