Як покращити комунікабельність дитини
Не всім дітям потрібна допомога під час роботи над своєю комунікабельністю, до того ж певні навички спілкування, в яких треба практикуватись вашій дитині, можуть змінюватись у залежності від її віку. Головне, це знати нормативи, які відповідають різним віковим групам, і своєчасно визначати, коли і в чому дитині потрібна допомога.
Навчання дітей відповідних навичок комунікабельності можна розділити на три етапи: визначення навичок, що потребують розвитку, з’ясування способів навчання цих навичок і уроки на закріплення з необхідними засобами.
У даній статті ви пройдете через усі три етапи й побачите приклади того, як дитина, поборовши страх і соціальну тривогу, може стати доброзичливим малюком, який відчуває себе комфортно й готовий упоратися з будь-якою соціальною ситуацією.
Визначення етапів соціального розвитку
До певного віку в дітей розвиваються відповідні соціальні навички та соціальні сигнали.
- Вік від 2 до 3-х років:дитина здатна привертати увагу інших людей, ініціювати соціальний контакт з дітьми як усно (кажучи «привіт» і «до побачення»), так і фізично (наприклад, торкаючись рукою); спостерігати за людиною, яка про щось висловлюється, говорити, коли настає її черга, і сміятися над безглуздими предметами та подіями.
- Вік від 3 до 4-х років:дитина здатна дотримуватися черги в іграх, ставитись до ляльки або м’якої іграшки, як до живої істоти, ініціювати вербальне спілкування з використанням актуальних слів.
- Вік від 4 до 5-ти років:дитина може краще співпрацювати з іншими дітьми, використовувати прямі вимоги (наприклад, «припини»), більш схильна пліткувати та скаржитися, приміряти на себе ролі тата й мами у своїх фантазійних іграх.
- Вік від 5 до 6-ти років:дитина здатна тішити своїх друзів, приносити їм задоволення, догоджати, казати «вибачте», «будь ласка» та «дякую», розрізняти погані слова; розвиває стратегічний підхід до переговорів, грає в конкурентні, змагальні ігри, дізнається про поняття «чесна гра» і «спортивна поведінка».
- Вік від 6 до 7-ти років:дитина може співчувати іншим людям (наприклад, розчулено плакати), схильна ділитись, використовує пози й жести, чекає своєї черги, вміє програвати та менш схильна звинувачувати інших, більше жартує й слухає, коли інші висловлюють свою точку зору, підтримує та змінює її, закінчує теми розмов відповідним чином. Однак у цьому віці дитина все ще не розуміє чіткої різниці між хорошим і поганим і не може самостійно визначати правильний напрям.
Покращення соціального розвитку
Ігри в товаристві є важливою частиною дорослішання, але діти із проблемами комунікабельності можуть відчувати труднощі під час планування свого ігрового часу. Спільні ігри (із запрошеними додому дітьми) – це чудовий спосіб познайомити дитину із принципом дотримання правил і навчити ввічливості у ставленні до своїх гостей.
Заздалегідь обговорюйте будь-яку потенційно можливу дискомфортну ситуацію й неодмінно складіть план. Обговоріть різні заходи, в яких діти можуть брати участь разом, після чого ваша дитина зможе запропонувати своєму гостю три можливих спільних заняття на вибір. Нехай вони по черзі вибирають заняття, щоб уникнути сварок і навчитись компромісу. Попередньо поговоріть про те, як, на думку вашої дитини, усе буде відбуватись. Ви можете навіть інсценізувати й потренуватись у вітанні й гарних манерах. Якщо це необхідно, напишіть сценарій, щоби знизити рівень стресу вашої дитини.
Для подальшого вдосконалення соціального розвитку дитини дитячі психологи та експерти в питаннях виховання радять такі чотири стратегії.
- Навчайте емпатії та співчуття:перегляньте різні варіанти ситуацій, ставлячи дитині запитання про те, що можуть відчувати інші люди, якщо відбувається та чи інша подія, і кожного разу міняйте ситуацію для більшого охоплення всіляких емоцій і переживань.
- Пояснюйте важливість особистого простору:розкажіть дитині про те, як важливо мати деякий особистий простір, щоб відчувати себе комфортно та практикувати під час ігор прийнятні способи взаємодії з друзями.
- Практикуйте соціальні ініціативи:учіть дітей, як правильно починати розмову, залучати чиюсь увагу або приєднуватись до групи дітей, які вже грають один з одним. Усі ці ситуації можна обговорювати і пропонувати варіанти поведінки за обіднім столом або по дорозі до школи.
- Навчайте дотримуватись черги:сядьте з дитиною і принаймні одну годину на день грайте з нею, щоби пояснити, що означає чекати, дотримуватися черги,ділитись.
Підкріплення конкретних навичок комунікабельності
Різні види діяльності та ігри можуть надати додаткову допомогу в розвитку конкретних навичок. Ви можете підкріплювати соціальний розвиток вашої дитини та її взаємодію з іншими дітьми, граючи в «Імена» або «Йди за лідером». Гра в «Імена» розроблена, щоб навчити маленьких дітей привертати увагу до себе, перш ніж вони почнуть висловлюватись по суті. Діти сідають у коло, одна дитина бере м’ячик. Потім вона повинна назвати на ім’я ще одного гравця в колі й підкотити йому м’ячик. Цей гравець, у свою чергу, називає на ім’я наступну дитину й котить м’яч їй, і так далі. Класична гра «Йди за лідером» учить дітей дотримуватися черги та проявляти терпіння. Призначте лідером себе або свою дитину, а учасники гри повторюватимуть, копіюватимуть дії лідера.
Фахівці рекомендують такі заходи для розвитку окремих навичок комунікабельності.
- Для невербальних навичок:учіть дітей розпізнавати вираз обличчя й мову тіла. Для цього можна без звуку дивитись відповідні дитячі ТВ-передачі, спостерігати за тим, як поводяться персонажі, й визначати, що можуть означати їх різні рухи. (Педіатри рекомендують дітям проводити не більше двох годин на день за переглядом телевізора.) Угадуйте, що кажуть персонажі, спостерігайте за їх мімікою. Також можна переглянути кілька журналів, виготовити колаж з різними виразами обличчя й обговорити, про що можуть розмовляти люди на цих фотографіях.
- Для тону голосу:щоб допомогти дітям розрізняти діапазон тонів, використовуйте диктофон або інший записуючий пристрій, записуйте різні «голосові емоції», попросіть свою дитину визначити їх, а потім поясніть, як змінюється зміст сказаного разом зі зміною тону голосу. Наприклад, спробуйте записати такі фрази, як «Я гніваюсь!» гучним голосом, повним співчуття, а потім «Мені так сумно» м’яким, низьким, засмученим голосом.
- Для концентрації уваги:якщо ваша дитина відчуває труднощі із зосередженням, виберіть певну тему і промовте три фрази – дві пов’язані з темою й одну випадкову. Потім попросіть дитину вибрати з них речення не до теми. Наприклад, тема – дресирування вашого собаки. Розкажіть про те, як він сьогодні довго гуляв на вулиці і що робив у парку, а потім скажіть що-небудь про погоду. Попросіть дитину відрізнити речення, яке не відповідає основній темі вашої розповіді. Крім того, за обіднім столом попросіть дитину простежити, скільки разів змінювалась тема розмови під час трапези.
Якщо у вашої дитини ще залишаються труднощі з розвитком навичок комунікабельності, відповідних її віковій групі, швидше за все, настав час трохи допомогти їй. Деякі діти відчувають складнощі з контролем над своїми імпульсами, спонуканнями (проявляють нестриманість) і саморегуляцією, а іншим буває складно обробляти інформацію. Такі проблеми можуть призвести до ускладнень під час взаємодії з однолітками. Тому, якщо соціальні проблеми викликають страх у вашої дитини або змушують її відчувати себе ізольованою, зверніться по допомогу до вашого педіатра.
ДЖЕРЕЛО: https://childdevelop.com.ua/articles/develop/719/