Home   Батькам   Типові помилки сімейного виховання і шляхи підвищення виховних можливостей сім ї

Типові помилки сімейного виховання і шляхи підвищення виховних можливостей сім ї

У сучасному суспільстві ми спостерігаємо стійку тенденцію до втрати сімейних цінностей, сімейних традицій, значущості сім’ї зокрема і руйнуванню інституту сім’ї взагалі. Проте інститут сім’ї, як і раніше, є пріоритетним у виховному процесі. Проблема вибудовування стосунків
між дітьми і батьками залишається актуальною проблемою соціальної педагогіки.

Л. В. Мардахаєв виділяє типові помилки сімейного виховання — дії (бездіяльності), які здійснюють батьки в інтересах виховання дитини. При цьому самі батьки негативної ролі «виховної діяльності» не усвідомлюють або роблять вигляд, що не усвідомлюють. До таких помилок належать:
• недооцінка ролі особистого прикладу батьків;
• відсутність єдності вимог у виховній діяльності батьків;

   усунення дітей від посильної домашньої праці;
• невміння користуватися методами виховання, особливо заохоченням і
покаранням;
• застосування фізичного покарання;
• відсутність такту у стосунках з дитиною;
• сварки батьків у присутності дітей;
• неправильна поведінка окремих батьків в побуті (пияцтво, скандали);
• переоцінка батьками своїх виховних можливостей;
• невиправдана ідеалізація своїх дітей («моя дитина найрозумніша,
талановита, незвичайна»)

Одна із найпоширеніших помилок сімейного виховання – це невміння батьків враховувати особливості різних вікових етапів життя дитини і, як наслідок, невміння створювати і використовувати можливості виховних ситуацій. Це веде до появи необґрунтованих для дитини вимог, які викликані завищеними очікуваннями батьків. У такій ситуації дитина через відсутність соціального досвіду не розуміє, що від нього хочуть батьки і наполегливо чинить опір виховній дії. Подібна ситуація виникає і тоді, коли у дитини кардинально міняється соціальне оточення (розлучення батьків, поява вітчима або мачухи, зниження соціального статусу сім’ї, переїзд в іншу країну і так далі). З вищеописаною проблемою стикнулося 92,3% консультованих нами сімей.
У 37% сімей відмічена проблема «втоми» від виховання власних
дітей. Ця категорія батьків на якомусь етапі відсторонилася від виховного процесу (переклали виховні функції на дитячі сади, бабусь, нянь або просто емоційно відсторонилися від дітей) і повернулися до нього тільки через декілька років, коли час був вже упущений і емоційний контакт з дитиною втрачений.
Досить поширеною теорією виховання серед проблемних батьків (63% батьків) є теорія про те, що дітей потрібно виховувати, оскільки виховували їх батьків. При цьому індивідуально-психологічні особливості дитини, облік його соціального оточення до уваги не беруться.
У 25% випадках ми спостерігали ситуацію протиставлення батьківських стосунків до дітей. Подібна ситуація виникає, коли вихованням дитини займається в основному один батько, а другий – або відсутній (працює за кордоном), або займається кар’єрою (папа- начальник). Включаючись на певному етапі у виховання дитини, відсутній батько пред’являє підвищені вимоги до дитини і претензії до виховуючого чоловіка. Ця ситуація часто супроводжується появою ревнощів (батьки ревнують дитину один до одного), що негативно позначається на психологічному стані дитини.

   Ситуація, коли батьки наполегливо не хочуть визнавати дорослішання
своїх дітей, зустрічається рідше (13% консультованих сімей), але
актуальність проблеми від цього не стає менш значимою. Батьки надмірно опікають своїх дітей, знижують рівень вимог, що призводить до гальмування в розвитку й інфантилізму. Слабо розвинена така якість
особи, як самостійність Внаслідок такого виховання діти зазнають проблеми із соціалізацією та інтеграцією в громадське життя.
У 8% випадків ми стикнулися із ситуацією проектування батьками власних небажаних якостей на дитину, внаслідок чого батько (чи батьки) випробовують емоційне відторгнення дитини і частенько проявляють жорстокість по відношенню до нього. Батьки бачать в дитині свої власні негативні якості, але не хочуть визнавати їх в собі. В даному випадку включається механізм психологічного захисту з боку батьків (проекція) : ведучи боротьбу з негативними якостями дитини, батько починає вірити, що у нього самого їх немає, хоча на рівні підсвідомості він відчуває їх, але відмовляється визнавати в собі У 7% випадків ми спостерігаємо ситуацію, коли відбувався перерозподіл влади в сім’ї між батьками і дитиною : вони мінялися ролями. Як правило, це відбувається, коли дитина вступає в підлітковий вік, а батьки (батько) або занадто зайняті своїми позасімейними проблемами (мати-одиначка намагається влаштувати своє особисте життя), або випробовують виховну невпевненість. У таких сім’ях батьки знаходяться в стані нерішучості, а дитина – активна і упевнена в собі людина.
    Ситуація, коли відбувається емоційне відторгнення дитини одним з батьків у зв’язку з установкою по відношенню до статі дитини, була зафіксована нами в 1,5% випадків (чекали хлопчика, а народилася
дівчинка). При цьому відношення до дитини з боку батька обумовлюється не його особовими особливостями, а тими рисами, які приписують його статі, тобто «взагалі чоловікам» і «взагалі жінкам».
  Досить часто, в 9% випадків, ми стикаємося з жорстоким поводженням і повним відторгненням дитини. Причинами такого ставлення були нерозвинені батьківські почуття, відторгнення самого батька в дитинстві, гіпертрофована потреба самого батька в професійному самоствердженні, для матерів-одинаків і батьків-одинаків – бажання влаштувати своє особисте життя. Наслідком такого ставлення до дитини є затримка її розвитку, пригнічений настрій, роздратовано-вороже ставлення.
   Сім’ї, які мають більше однієї дитини, часто стикаються з проблемою
неоднакового ставлення до дітей, виділення улюбленчиків. Ця ситуація
характеризується неадекватним проявом батьківських почуттів. Таке ставлення провокує ситуацію конфлікту між дітьми. Так, старша дитина може карати молодшого-любимчика за надмірну любов до нього батьків.
   Якщо ж в сім’ї улюбленцем є старша дитина, то молодша, як правило,
починає хитрувати, інтригувати, щоб добитися визнання. У нього розвивається така якість, як брехливість.
   Високу якість виховного процесу в сім’ї забезпечують такі напрями
роботи :
– підтримка морального клімату в сім’ї;
– психологічна і моральна підготовка до народження дитини;
– забезпечення взаємодії сім’ї, дитячого саду, школи;
– забезпечення єдності і узгодженості виховних зусиль батьків;
– формування критичного підходу батьків до своєї педагогічної діяльності, розумного пошуку шляхів вдосконалення виховання дітей та ін.
    Батькам необхідно зрозуміти важливість виховання і визначити цілі і
завдання виховної діяльності, своє місце в ній. Виховання дітей — найважливіша з усіх інших завдань. Його не можна перенести на інший час. Найважливіший критерій оцінки вихованості дитини — єдність свідомості і поведінки, тобто «вчинок наодинці».

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*